Хочу представити вам мої перші іграшки тільди. Соньки.
Я напевно повторюсь, коли напишу, що надихнули пошити їх мене знову ж таки дітки. Але не мої: меньшеньким це не цікаво, поки що, а старший сказав: " мені краще ракету чи паровозика поший, але обов"язково зеленого кольору". Що тут скажеш? ))).
Зайчика я пошила для племінника (скоро відправлю йому подарунок до дня св.Миколая), а Жирафу - для доньки наших друзів ( я вже подарувала, шкода , що зворотньої реакції поки не отримала).
Отже, не судіть строго)).
Першим був Зайчик. Викрійку я знайшла на блозі Ольги Альмухаметової і зразу приступила до роботи. У якоїсь майстрині, я побачила, що дрібні деталі з іншої тканини, які ми хочемо гарно припасувати, потрібно прошити спершу з флізеліном, а потім вже до основної тканини. Промучилась я з тим, думала вийде акуратно, а получилось навпаки: коли тримаєш іграшку в руках , відчувається, що животик дещо щільніший на дотик.
Я напевно повторюсь, коли напишу, що надихнули пошити їх мене знову ж таки дітки. Але не мої: меньшеньким це не цікаво, поки що, а старший сказав: " мені краще ракету чи паровозика поший, але обов"язково зеленого кольору". Що тут скажеш? ))).
Зайчика я пошила для племінника (скоро відправлю йому подарунок до дня св.Миколая), а Жирафу - для доньки наших друзів ( я вже подарувала, шкода , що зворотньої реакції поки не отримала).
Отже, не судіть строго)).
Першим був Зайчик. Викрійку я знайшла на блозі Ольги Альмухаметової і зразу приступила до роботи. У якоїсь майстрині, я побачила, що дрібні деталі з іншої тканини, які ми хочемо гарно припасувати, потрібно прошити спершу з флізеліном, а потім вже до основної тканини. Промучилась я з тим, думала вийде акуратно, а получилось навпаки: коли тримаєш іграшку в руках , відчувається, що животик дещо щільніший на дотик.
Але меньшенький 5 секунд потримав в ручках, після інтерес пропав.
Другою була Жирафа.
