Хочу представити вам мої перші іграшки тільди. Соньки.
Я напевно повторюсь, коли напишу, що надихнули пошити їх мене знову ж таки дітки. Але не мої: меньшеньким це не цікаво, поки що, а старший сказав: " мені краще ракету чи паровозика поший, але обов"язково зеленого кольору". Що тут скажеш? ))).
Зайчика я пошила для племінника (скоро відправлю йому подарунок до дня св.Миколая), а Жирафу - для доньки наших друзів ( я вже подарувала, шкода , що зворотньої реакції поки не отримала).
Отже, не судіть строго)).
Першим був Зайчик. Викрійку я знайшла на блозі Ольги Альмухаметової і зразу приступила до роботи. У якоїсь майстрині, я побачила, що дрібні деталі з іншої тканини, які ми хочемо гарно припасувати, потрібно прошити спершу з флізеліном, а потім вже до основної тканини. Промучилась я з тим, думала вийде акуратно, а получилось навпаки: коли тримаєш іграшку в руках , відчувається, що животик дещо щільніший на дотик.
Також додам, що найскладніше було симетрично пришити "плямки", щоб потім вони гарно стикувалися. Але я з цим на 90 % справилась, можна сказати. І от результат:
Мереживо і підвіски все ж додають закінченого вигляду іграшкам і гармонійно поєднюються в даному випадку, на мій погляд. А як думаєте ви? Мені буде цікаво почитати.
Я напевно повторюсь, коли напишу, що надихнули пошити їх мене знову ж таки дітки. Але не мої: меньшеньким це не цікаво, поки що, а старший сказав: " мені краще ракету чи паровозика поший, але обов"язково зеленого кольору". Що тут скажеш? ))).
Зайчика я пошила для племінника (скоро відправлю йому подарунок до дня св.Миколая), а Жирафу - для доньки наших друзів ( я вже подарувала, шкода , що зворотньої реакції поки не отримала).
Отже, не судіть строго)).
Першим був Зайчик. Викрійку я знайшла на блозі Ольги Альмухаметової і зразу приступила до роботи. У якоїсь майстрині, я побачила, що дрібні деталі з іншої тканини, які ми хочемо гарно припасувати, потрібно прошити спершу з флізеліном, а потім вже до основної тканини. Промучилась я з тим, думала вийде акуратно, а получилось навпаки: коли тримаєш іграшку в руках , відчувається, що животик дещо щільніший на дотик.
Але меньшенький 5 секунд потримав в ручках, після інтерес пропав.
Другою була Жирафа.
Тут я вже не стала бавитись з флізеліном, приметала "плямки" і прошила на машинці. Так і простіше, і приємніше на дотик (ну хіба потім акуратно потрібно обрізати залишки тканини - це мінус цього способу). Ще на фото видно, що на лицевій стороні тканини, я перенесла малюнок з трафарету - це помилка, яку я зробила вперше і в останнє.
Мереживо і підвіски все ж додають закінченого вигляду іграшкам і гармонійно поєднюються в даному випадку, на мій погляд. А як думаєте ви? Мені буде цікаво почитати.
Олечко, мені надзвичайно сподобалися звірятка! Ти - молодчинка!!!
ВідповістиВидалитиДякую. Я б сама з задоволенням ними бавилась! Все ж таки, коли зроблена іграшка з любов"ю, приємна на дотик - це зовсім інший резон))
Видалити